Деснянский район

Землі, на яких розташувався Деснянський район м. Києва, мають давню історію.
Як відомо, Київ за часів середновіччя був містом-фортецею. В системі його оборонних споруд значну роль відігравали навколишні містечка, що мали укріплені замки. На півночі це був Вишгород, на півдні - Трипілля, на сході - Вигурівщина, розташована біля річки Десенки.
Виникнення фортеці Городець вчені відносять до кінця Х-ХІ століть. З цього часу починається безперервна історія Вигурівщини, яка колись називалась Милославичі, про що є згадування в Іпатієвському літописі 1151 року.
В писемних джерелах ХVI-XVII століть Вигурівщина згадується як місцевість, подарована власником Яном Вигурою (звідси, ймовірно, і походить назва місцевості) Михайлівському Золотоверхому монастирю, що було юридично закріплено універсалом Богдана Хмельницького в 1654 році.
Перша письмова згадка про землі, на яких розташовано Деснянський район міста Києва належить до 1667 року.
За часів Київської Русі тут був заміський палац з угіддями Юрія Долгорукого, що називався "Раєм". Звідси відкривався чудовий краєвид правого берега Дніпра, прикрашений золотими склепіннями київських соборів.
Згодом ці стародавні землі входили до складу Броварської, потім - Микільсько-Слобідської волостей Остерського уїзду Чернігівської губернії.
В 1927 році територія перейшла в підпорядкування Київської міськради, а в 1932 році - увійшла до складу Петровського (Подільського) району м.Києва.
В 1935 році на базі земель селищ Осокорки, Позняки, Биківня, Аварійного, хуторів Червоного та ім. Т. Шевченка, бувших слобідок Микільської, Кухмистерської, Воскресенської та Передміської було створено Дарницький район, з території якого в 1969 році було виділено Дніпровський район, частина якого в 1987 році, в свою чергу, відійшла до сучасного Деснянського (Ватутінського) району.